Zero Trust для захисту legacy-систем: міграція чи адаптація?

Виклики кібербезпеки для legacy-систем

Згідно з дослідженнями Gartner, до 2026 року понад 50% організацій, що інвестують у рішення Zero Trust, не досягнуть очікуваних результатів через фокус виключно на нових системах та ігнорування legacy-інфраструктури. Застарілі системи, які часто є основою критичних бізнес-операцій, становлять значний ризик через відсутність сучасних механізмів автентифікації, авторизації та сегментації мережі. В умовах зростаючої кількості кібератак та посилення регуляторних вимог, таких як NIS2, питання захисту цих систем стає пріоритетним.

Принципи Zero Trust та їх застосування

Модель Zero Trust базується на принципі «нікому не довіряй, завжди перевіряй». Це означає, що кожен користувач, пристрій чи програма, що намагається отримати доступ до ресурсів, має бути верифікований незалежно від його розташування (всередині чи поза периметром мережі). Для legacy-систем впровадження Zero Trust може бути складним, оскільки вони часто не розроблялися з урахуванням таких концепцій. Основні принципи Zero Trust включають:

• Явна верифікація: автентифікація та авторизація всіх суб’єктів і пристроїв перед наданням доступу.
• Мінімальні привілеї: надання доступу лише до тих ресурсів, які необхідні для виконання конкретного завдання.
• Сегментація мережі: ізоляція критичних систем та даних для обмеження горизонтального переміщення зловмисників.
• Безперервний моніторинг: постійний аналіз трафіку та поведінки користувачів для виявлення аномалій.

Коментар експерта

Антон Марреро Засновник Softline, член Наглядової ради Intecracy Group

При роботі з legacy-системами, де повна міграція до Zero Trust часто неможлива, рекомендую зосередитись на сегментації мережі та застосуванні політик доступу на основі ідентичності користувачів та пристроїв. Це дозволяє мінімізувати поверхню атаки, навіть якщо сама система не підтримує сучасні протоколи автентифікації.

Стратегії впровадження Zero Trust: міграція vs. адаптація

Вибір між повною міграцією legacy-систем або їх адаптацією під принципи Zero Trust залежить від низки факторів, включаючи вік системи, її архітектуру, вартість заміни та регуляторні вимоги.

Міграція: повна заміна або рефакторинг

Повна міграція передбачає заміну legacy-системи на нове рішення, розроблене з урахуванням сучасних стандартів безпеки та архітектури Zero Trust. Цей підхід часто є найбільш ефективним у довгостроковій перспективі, але вимагає значних інвестицій та часу. Альтернативою може бути рефакторинг існуючих систем, що дозволяє поступово модернізувати їх компоненти, інтегруючи сучасні механізми безпеки.

Адаптація: накладання Zero Trust на існуючі системи

Адаптація передбачає впровадження елементів Zero Trust навколо існуючих legacy-систем без їх повної заміни. Це може включати:

• Впровадження багатофакторної автентифікації (MFA) для доступу до старих додатків.
• Використання мікросегментації для ізоляції компонентів legacy-системи.
• Застосування інструментів Identity and Access Management (IAM) для централізованого управління доступом.
• Моніторинг мережевого трафіку та поведінки користувачів за допомогою SIEM-систем.

Рішення та технології учасників об’єднання

Учасники Intecracy Group надають комплексні рішення для підвищення кібербезпеки, зокрема для захисту legacy-систем. Компанії

Компанії

Вибір між міграцією та адаптацією legacy-систем для впровадження Zero Trust є стратегічним рішенням, яке вимагає глибокого розуміння архітектури системи, бізнес-процесів та наявних ресурсів. Комплексний підхід, що поєднує елементи обох стратегій, часто виявляється найбільш ефективним, дозволяючи мінімізувати ризики та забезпечити поступовий перехід до моделі Zero Trust, не порушуючи поточну діяльність організації.